В експертній доповіді «Про основні напрями бюджетної політики РФ на 2013-2015 роки», підготовленому Вищою школою економіки (НДУ ВШЕ), критично аналізуються пропозиції міністерства фінансів Росії щодо скорочення витрат на освіту. Про можливі наслідки цих заходів в інтерв'ю РІА Новини розповідає директор Центру соціально-економічного розвитку школи Інституту розвитку освіти НДУ ВШЕ Сергій Косарецкій.

- Сергій Геннадійович, в чому полягають пропозиції Мінфіну?

- Пропонується до 2015 року скоротити федеральні витрати на освіту на 7% у номінальному (без урахування інфляції) і 19,8% у реальному вираженні в порівнянні з 2012 роком. По відношенню до ВВП бюджетні видатки на освіту скорочуються з 4,1% ВВП в 2013 році до 3,9% в 2015. Пропозиції експертів «Стратегії-2020» передбачали зростання з 4,1 до 4,3%.

Витрати з федерального бюджету скорочуються з 1% в 2013 році до 0,7% в 2015. Забезпечення зафіксованих в указах президента зобов'язань по дошкільній і шкільній освіті ляже в основному на регіони.

- І які лінії освітньої політики постраждають?

- Забезпечення середньої зарплати педагогів шкіл на рівні не нижче середньої по економіці регіону та доведення до 2013 року середньої зарплати педагогів дошкільних закладів до середньої зарплати в сфері загальної освіти регіону.

Ліквідація черг у дитсадки до 2016 року: тут передбачається розвиток варіативних форм, зростання недержавного сектора, але без будівництва нових дитячих садків і модернізації діючих не обійтися.

Також буде складно впровадити в школах освітні стандарти нового покоління. Вони містять вимоги до умов навчання, причому високі, аж до наявності актових і хореографічних залів, автомістечок, медіатек, що потребують відповідних інвестицій.

- Чи доведеться державі відмовитися від частини своїх зобов'язань?

- Питання, швидше, в тому, як вони будуть виконані. Зараз кошти на їх виконання надходять в основному з бюджетів регіонів. Для підвищення зарплат учителів використовується схема «заміщення», коли виділяються з федерального бюджету субсидії (сума значна - 120 мільярдів у 2011-2013 роках) дозволяють направляти вивільняються кошти на зарплату. А субсидії використовуються для модернізації шкіл.

В рамках розрахунків Мінфіну підвищення зарплати педагогів дошкільної освіти за цією схемою виглядає проблематично.

Без підтримки центру багатьом регіонам доведеться або скорочувати програми модернізації інфраструктури, або оптимізувати штати і мережу установ. З урахуванням зростання чисельності учнів - ризикований крок. А там, де резерви оптимізації таки є, постає питання про її параметри та інструментах. Вони, в світлі попереднього досвіду, часто не обгрунтовані, не враховують особливостей умов і контингенту (наприклад, співвідношення педпрацівників та інших 70/30, 25 чоловік у класі).

Та й якщо не буде субсидій, замість інструменту стимулювання через параметри угод, для реалізації освітньої політики центру доведеться використовувати адміністративний тиск.

Те ж стосується умов. Можна виконати всі зобов'язання, але не скрізь. Скажімо, чесно створювати хороші умови для навчання в деяких, найбільш великих школах. А школи, де умови перестають відповідати сучасним вимогам, закрити. Така історія цього літа мала місце в Подольську. Міську гімназію 5 років не ремонтували належним чином, а тепер закрили, запропонувавши дітям їздити на інший кінець міста в школу-новобудову.

Держгарантії і зобов'язання не завжди конкретні, їх можна трактувати так чи інакше.

У пропозиціях Мінфіну підвищення зарплати грунтується на зіставленні робочого часу з середнім його значенням по економіці регіону. Більшість працівників трудиться 40 годин на тиждень, педагоги дошкільних закладів - 36 годин. Чи означає це, що співвідношення їх доходів із середнім по економіці потрібно скорегувати в перерахунку на 40-годинний робочий тиждень?

Рівень зарплати педагогів зв'язується і з показниками якості праці. Масове уявлення про «якості праці педагогів» і інструменти, які закріплюють зв'язок якості з розміром оплати праці, багато в чому недосконалі. Змістовній стороні «ефективного контракту» потрібна опрацювання.

- Чи вдасться освітньому співтовариству домогтися збереження витрат на колишньому рівні?

- Прогнозувати складно. Йдуть дискусії. Обговорюються заходи щодо зміцнення податкової бази регіонів і упорядкування трансфертів з федерального бюджету, що має безпосереднє відношення до оцінки потенціалу регіонів у виконанні покладених на них зобов'язань.

Найгостріша для освітньої спільноти тема - перспективи ухвалення Держпрограми розвитку освіти на 2013-2020-ті роки з необхідним обсягів видатків федерального бюджету на субсидії для реалізації регіональних програм розвитку освіти. Вирішення цього питання внесе визначеність у відношенні перспектив не просто обсягів фінансування, але майбутнього російської системи освіти.

Оригінал: http://ria.ru/edu_analysis/20120810/720652578.html